І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.
Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.
І йшли всі записатися, кожний до свого міста
Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —
записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.
І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.
І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.
А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.
Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:
для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!
І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!
Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.
Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.
І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.
Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.